середа, 1 січня 2025 р.

Дітям про біженство. Книга "Загублені ґудзики і шлях до своїх суперсил"

Тисячі сімей зірвалися холодної зими 2022 року у пошуках безпечного місця. Українки, схопивши в оберемки дітей, покотилися світом, як ті загублені ґудзики, тягнучи за собою кволу нитку надії на швидке повернення додому. Біженство – це і соціальне явище, і шлях водночас. Воно породжує безліч питань: що є дім і де він є, хто свій, а хто чужий, як знайти опору, щоб знову почати відчувати життя. Саме ці аспекти і розкриваються у книжках, які потрапили до огляду.
Історією для наймолодших, з одного боку, можна назвати книжку «Ґудзик, який хотів повернутися додому» (видавництво «Kalamar», 2024 р., ілюстрації Галі Вергелес). Слава Світова використовує вдалу метафору. А ну ж, хто не губив ґудзики? І її ґудзик, ледь тримаючись на нитці, таки губиться серед тисячі голосів, ніг та незнайомих слів. Слава Світова підсилює метафоричність середовища мовно. Вона вводить в історію мелодійні українські слова «серденько, лакоминка, пташок, легіт», і це дає змогу дорослому читачу погратися з дитиною у впізнавання. Історія ґудзика, ніби казка про шлях героя, але разом з тим вона багата на дорослі наративи. Ті, які можуть стати опорою батькам. Слава Світова не говорить про біженство, як явище, вона говорить саме про шлях. Шлях зростання героя, в якому той приходить до ресурсного для себе висновку: «Бо Ґудзик нарешті знайшов своїх. Бо Ґудзик нарешті почувався вдома. Бо Ґудзик зрозумів, що він і є дім». Тут авторка апелює до дорослих, бо таке усвідомлення дає силу прийняття ситуації, щоб рухатися далі і допомогти справитися з тугою за домом дитині. Якщо не брати до уваги контекст війни, то це твердження, насправді, є глобалізованим. Адже ми завжди шукаємо свій дім і своїх, чи не так? Окремо варто відзначити ілюстрації Галі Вергелес та оформлення назагал. Метафоричні крила, якими наділяє художниця людей на одному з розворотів, натякають на перелітних птахів. Це дає надію, адже птахи завжди повертаються. У книзі є кілька розгортів, які розкриваються, як щось таємниче – ось ми бачимо, що ховає розбите вікно чи кишені, а ось зазираємо у скриньку, повну різноманітних ґудзиків.

Немає коментарів:

Дописати коментар